Що таке таблиця в SQL?
Таблиця в SQL — це структура, що зберігає дані у форматі рядків та стовпців.
Кожен стовпець у таблиці визначається своїм ім'ям та типом даних, а рядок — це один запис у таблиці. Це схоже на звичайну таблицю в Excel, але з більш строгим управлінням типами даних і зв'язками між таблицями.
Правила створення таблиць в SQL
1. Визначення чітких імен стовпців
Вони мають бути зрозумілими та описовими. Уникайте загальних назв, таких як data або info, та обирайте назви, які точно описують зміст стовпця, наприклад, email_address.
2. Вибір відповідних типів даних
Для кожного стовпця потрібно обрати найбільш підхожий тип даних.
SQL підтримує різноманітні типи даних, серед яких:
BIT: бітове значення. Використовується для зберігання булевого (логічного) значення 0 (FALSE) та 1 (TRUE)
TINYINT: від 0 до 255.
SMALLINT: від –32 768 до 32 767.
INT: цілі числа від –2 147 483 648 до 2 147 483 647
BIGINT: великі цілі числа (−9 223 372 036 854 775 808 до 9 223 372 036 854 775 807)
CHAR: фіксований розмір символьного рядка (максимум 8000 символів).
Nchar: фіксований розмір символьного рядка (максимум 4000 символів).
VARCHAR: змінний розмір символьного рядка (максимум 8000 символів)
Nvarchar: змінний розмір символьного рядка (максимум 4000 символів)
TEXT: для зберігання великих об'ємів тексту (до 2 ГБ)
DATETIME :містить дату та час від 01.01.1753 00:00:00 до 31.12.9999 23:59:59,997
DATETIME2: містить дату та час від 1 січня 0001 року до 31 грудня 9999 року.
DATE: містить лише дату від 01.01.0001 до 31.12.9999
TIME: містить лише час від 00:00:00.0000000 до 23:59:59.9999999
Smalldatetime : від 01.01.1900 00:00:00 до 06.06.2079 23:59:00
Правильний вибір типу даних забезпечує оптимальну швидкість та ефективність обробки даних.
3. Використання обмежень
Обмеження (constraints) допомагають забезпечити цілісність даних. Наприклад:
NOT NULL. Дане обмеження передбачає, що стовпець не може мати значення NULL. Це особливо важливо для полів, де інформація є обов'язковою, наприклад, ідентифікатори користувачів, номери телефонів.
PRIMARY KEY використовується для унікальної ідентифікації рядка. Він також автоматично накладає обмеження NOT NULL.
FOREIGN KEY. Зовнішні ключі використовуються для встановлення та забезпечення зв'язків між таблицями. Вони забезпечують, що значення в одній таблиці відповідає значенням в іншій, тим самим гарантуючи цілісність зв'язаних даних.
UNIQUE. Обмеження UNIQUE забезпечує, що всі значення (наприклад, адреси електронної пошти або номери телефонів) у стовпці або наборі стовпців є унікальними в межах таблиці.
CHECK. Обмеження CHECK дозволяє вказати логічну умову, яку мають задовольняти значення у стовпці.
Наприклад, умову, що вік користувача не може бути меншим за 18:
CREATE TABLE Users (
client_ ID int NOT NULL,
Age int CHECK (Age >= 18)
);
4. Планування структури таблиць
Добре сплануйте структуру таблиць, враховуючи потенційні запити та взаємозв'язки між даними.
5. Нормалізація даних
Нормалізація дозволяє зменшити дублювання шляхом створення окремих таблиць для різних типів даних та використання зовнішніх ключів для зв'язку між таблицями.
Як створити таблицю?
Для створення таблиці використовується команда CREATE TABLE.
Базовий синтаксис:
CREATE TABLE назва_таблиці (
стовпець1 тип_даних ОБМЕЖЕННЯ,
стовпець2 тип_даних ОБМЕЖЕННЯ,
...
);
Наприклад:
CREATE TABLE Clients (
client_ ID int NOT NULL UNIQUE PRIMARY KEY,
client_Name varchar(255) NOT NULL UNIQUE,
client_Email varchar(255)
);
У цьому прикладі ми створили таблицю Clients з трьома стовпцями: ID, Name та Email. ID визначено як унікальне ціле число, яке не може бути NULL (обов'язкове поле), також воно є первинним ключем (PRIMARY KEY).
Коректне створення таблиць є ключовим для забезпечення ефективності та швидкодії бази даних. Від правильно визначених типів даних і обмежень залежить не тільки швидкість обробки запитів, але і якість самої інформації, яка в них зберігається.
Запрошуємо на курс SQL для бізнес-користувачів, де ви навчитеся працювати з мовою SQL з нуля до профі